21 вересня у світі відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні.
07 вересня 2001 року Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення № 55/282, в якому зазначалось, що цей день буде відзначатися як день глобального припинення вогню і відмови від насильства, запропонувавши всім державам і народам дотримуватися припинення воєнних дій протягом цієї доби.
На підтвердження відданості України ідеалам миру та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН, Указом Президента України від 05 лютого 2002 року № 100/2002, було встановлено День миру, який відзначається щорічно 21 вересня – у Міжнародний день миру.
Щорічно у цей день проводяться святкові заходи, які традиційно включають в себе Ходу миру, яка вперше була проведена ще у 1986 році. Невід’ємною частиною урочистостей є відлуння Дзвону миру та хвилина мовчання в пам’ять про тих, хто загинув у військових конфліктах.
Мир для українців став більше ніж просто перестати стріляти, це боротьба за право жити у власній державі, спілкуватися рідною мовою, вивчати власну історію, відчувати безпеку.
За право мирно жити Україна сплачує надзвичайно високу ціну – десятки тисяч загиблих цивільних і військових, сотні тисяч поранених і скалічених, мільйони понівечених життів, зруйновані міста та села.
“Мир – це найбільш бажана та найбільш контраверсійна тема в українському суспільстві. Чому бажана? Ми живемо в умовах війни, прокидаємося та засинаємо під сигнали повітряних тривог. Тому, очевидно, прагнемо спокою та гармонії, яких зараз так бракує. Чому контраверсійна? Існують різні концепції трактування цієї теми, які, зокрема, передбачають сприйняття миру як визнання поразки і припинення бойових дій, – зазначає голова правління ІМіП Альона Горова.
Для когось мирне життя — це буденність, а для українців — це мрія. Щодня ми виборюємо право жити під мирним небом на вільній землі. Сьогодні мир має важливе значення і наш народ по-особливому це відчуває.
Сьогодні виникає багато запитань щодо участі кожного з нас у встановленні миру в Україні. Відтак, ті, хто не є частиною Сил оборони України, теж можуть суттєво вплинути на миробудівний процес. До прикладу, у напрямку формування стійкості українського суспільства. Стійкість – це про згуртованість, про довіру один до одного, про відповідальність один перед одним, про спільні справи та розподіл складних задач.
Це і є фокусом роботи нашої організації. В ІМіП ми працюємо над тим, щоб посилювати компетенції та нашу спроможність бути стійкими і згуртованими.
